Сьогодні кожен з нас при позначенні тих чи інших заходів вимірювання користується тільки сучасними термінами. І це вважається нормальним і природним. Однак при вивченні історії або при читанні літературних творів ми нерідко стикаємося з такими словами, як «п’яді», «аршины», «лікті» і т. д.

І таке вживання термінів також є нормальним, так як це не що інше, як старовинні міри вимірювання. Що вони позначають, повинен знати кожен. Чому? По-перше, це історія наших предків. По-друге, подібні знання є показником нашого інтелектуального рівня.

Історія появи заходів

Розвиток людського суспільства було неможливим без осягнення мистецтва рахунку. Але і цього виявилося мало. Для ведення багатьох справ потрібні були і певні одиниці довжини, маси і площі. Їх людина придумував в найнесподіваніших формах. Наприклад, будь-які відстані визначалися переходами, або кроками. Старовинні міри вимірювання, що стосуються зростання людини або уточнення кількості тканини, відповідали довжині пальця або суглоба, розмахом рук і т. д., тобто всього того, що було своєрідним вимірювальним приладом, завжди знаходяться при собі.

Про дуже цікаві способи визначення довжини нашими предками ми дізнаємося з літописів і старовинних грамот. Це і «так як кинути каменем», тобто його кидок, і «гарматний постріл», «перестрілках» (дальність польоту стріли), і багато іншого. Деколи одиниця виміру позначала відстань, на якому ще було чути крик того чи іншого тварини. Це був «півнячий крик», «бычачий рев» і т. д. Цікава міра довжини існувала у народів Сибіру. Її називали «бука», і мала на увазі під собою те відстань, на якому у людини візуально в єдине ціле зливалися роги бика.

З дійшли до нас літописів можна зробити висновок про те, що старовинні міри вимірювання на Русі з’явилися в 11-12 століттях. Це були такі одиниці, як верста, сажень, лікоть і п’ядь. Проте в ті часи придумані людиною способи визначення довжини були ще вкрай нестійкі. Вони дещо різнилися залежно від князівства і постійно змінювалися в часі.

З літописів 13-15 століть ми дізнаємося про те, що старовинні міри вимірювання сипучих тіл (як правило, зернових культур) – кадь, половинки, чверті і осьмины. У 16-17 ст. ці терміни зникли з ужитку. Основною мірою сипучих тіл з зазначеного періоду стає чверть, яка приблизно відповідала шести пудам.

В ряді документів епохи Київської Русі зустрічається слово «золотник». Ця вагова одиниця мала таке ж поширення, як берковець і пуд.

Визначення довжини

Старовинні міри вимірювання фізичних величин не відрізнялися особливою точністю. Це ж стосується і визначення довжини кроками. Таку одиницю використовували ще в Стародавньому Римі, Древній Греції, Персії та Єгипті. Людським кроком, середня довжина якого становить 71 см, визначали відстані навіть між містами. Така одиниця використовується і в наш час. Однак сьогодні спеціальні прилади крокоміри визначають не відстань, а кількість кроків, пройдених людиною.

Мірою довжини, яка використовувалася в країнах Середземномор’я, служила така одиниця, як стадій. Згадування про неї можна знайти в рукописах, що датуються першим тисячоліттям до н. е. Стадій дорівнював того відстані, яке людина в спокійному темпі міг пройти від світанку до того моменту, коли сонячний диск повністю здасться над горизонтом.

По мірі розвитку суспільства людям сталі необхідні великі величини. У зв’язку з цим з’явилася давньоримська миля, яка дорівнює 1000 кроків.

Старовинні міри вимірювання довжини різних народів відрізнялися один від одного. Так, естонські моряки визначали відстань трубками. Це був шлях, який корабель проходив протягом часу викурювання повністю набитою тютюном люльки. Така ж міра довжини у іспанців назвалася сигарою. Японці визначали відстань «кінськими башмаками». Це був шлях, який могло пройти тварину до повного стирання солом’яною підошви, заменявшей йому підкову.

Основні величини для визначення довжини на Русі

Згадаймо прислів’я зі старовинними заходами вимірювання. Одна з них добре знайома нам з самого дитинства: «Від горшка два вершка, а вже укажчик». Що ж являє собою така одиниця довжини? На Русі вона дорівнювала ширині вказівного і середнього пальців. При цьому один вершок відповідав одній шістнадцятій аршини. Сьогодні ця величина становить 4,44 див. А ось російська старовинна міра вимірювання – ніготь – становила 11 мм. Взята чотири рази, вона дорівнювала одному вершку.

На Русі деякі старовинні міри вимірювання входили у вжиток у зв’язку з розвитком торгових відносин з іншими країнами. Так з’явилася величина, звана аршином. Походить ця назва від перського слова «лікоть». На цій мові воно звучить як «арш». Прийшов аршин, рівний 71,12 см, разом з торговцями з далеких країн, привозивших китайські шовку, оксамит і індійську парчу.

Відмірюючи тканина, східні купці натягували її на свою руку до плеча. Інакше кажучи, вони вимірювали товар аршинами. Це було дуже зручно, адже такий вимірювальний прилад перебував завжди при собі. Проте хитрі купці шукали прикажчиків з руками коротше, щоб на аршин доводилося поменше тканини. Але незабаром цьому був покладений кінець. Влада ввела казенний аршин, який повинні були використовувати всі без винятку. Ним виявилася дерев’яна лінійка, яку виготовили в Москві. Копії такого пристосування розіслали по всій Русі. А для того, щоб ніхто не міг схитрувати і трохи вкоротити аршин, кінці лінійки оковали залізом, на якому проставляли державне клеймо. На сьогоднішній день ця одиниця вимірювання вже не використовується. Однак слово, що позначає таку величину, знайоме кожному з нас. Про нього оповідають і прислів’я зі старовинними заходами вимірювання. Так, про проникливий людину говорять, що він «бачить під землю на три аршини».

Чим ще на Русі визначали відстань?

Існують і інші старовинні міри вимірювання довжини. До них відноситься сажень. Згадка цього терміна вперше зустрічається в «Слові про початок Києво-Печерського монастиря», що датується 11 століттям. Причому існували два різновиди сажні. Одна з них махова, рівна відстані між кінчиками середніх пальців рук, розкинутих в різні сторони. Значення старовинних заходів вимірювання подібного типу було дорівнює 1 м 76 див. Другий вид сажні – коса. Це була довжина від каблука взуття на правій нозі до кінчика середнього пальця лівої руки, витягнутої вгору. Величина косої сажені становила приблизно 248 див. Часом цей термін згадується при описі людини богатирського статури. Кажуть, що у нього коса сажень в плечах.

Старовинні російські заходи вимірювання великих відстаней – поприщі або верста. Перші згадки про ці величини зустрічаються в рукописах 11 ст. Довжина версти становить 1060 м. Причому спочатку даний термін був застосований для вимірювання орних земель. Означав він відстань між поворотами плуга.

Старовинні міри вимірювання величин носили часом жартівливе назва. Так, з часів царювання Олексія Михайловича (1645-1676 рр..) дуже високої людини стали називати коломенської верстою. Не забутий цей жартівливий термін і сьогодні.

До 18 ст. на Русі застосовувалась така одиниця виміру, як межова верста. Нею міряли відстань між межами населених пунктів. Довжина цієї версти становила 1000 сажнів. Сьогодні це 2,13 км.

Ще однією старовинною мірою довжини на Русі була п’ядь. Її величина становила приблизно чверть аршина і дорівнювала приблизно 18 див. Існували:

– «менша п’ядь», рівна відстані між кінцями витягнутих вказівного і великого пальців;
– «велика п’ядь», рівна довжині між розставленими великим і середнім пальцями.

Багато прислів’я про старовинних заходи виміру вказують нам і на цю величину. Наприклад, «сім п’ядей у чолі». Так кажуть про дуже розумну людину.

Найменшою старовинної одиницею довжини вважається лінія. Вона дорівнює ширині пшеничного зерна і становить 2,54 мм досі такою одиницею вимірювання користуються годинні заводи. Тільки розмір приймається швейцарський – 2,08 мм. Наприклад, величина чоловічих годинників «Перемога» становить 12 ліній, а жіночих «Зоря» – 8.

Європейські одиниці довжини

З 18 ст. Росія значно розширила свої торговельні відносини з західними країнами. Саме тому виникла необхідність у нових заходах виміри, які можна було б порівняти з європейськими. І тоді Петро I провів метрологічну реформу. Його указом в країні були введені деякі англійські величини для вимірювання відстаней. Це були фути, дюйми і ярди. Особливо велике поширення ці одиниці отримали в кораблебудуванні і на флоті.

За існуючою легендою, ярд вперше визначили ще в 101 р. Це була величина, що дорівнює довжині від носа Генріха I (короля Англії) до кінчика середнього пальця руки, витягнутої в горизонтальному положенні. Сьогодні ця відстань становить 0,91 м.

Фут і ярд – це старовинні міри вимірювання, тісно пов’язані між собою. Походить від англійського слова foot» – ступня, ця величина дорівнює однієї третини ярду. Сьогодні фут – це 30,48 сантиметра.

Від голландського слова, що позначає великий палець, отримала свою назву така одиниця виміру, як дюйм. У чому спочатку вимірювалося це відстань? Воно було дорівнює довжині трьох висушених зерен ячменю або фаланзі великого пальця руки. На сьогоднішній день один дюйм дорівнює 2,54 см і використовується при визначенні внутрішнього діаметра автомобільних шин, труб і т. д.

Упорядкування системи заходів

Для того щоб забезпечити легкість переходу з одних одиниць до інших, на Русі були видані спеціальні таблиці. З одного боку у них занесли старовинні заходи. Одиниці виміру іноземного походження, які відповідали російською, були розміщені через знак рівності. У ці ж таблиці занесли і ті одиниці, які повинні були застосовуватися в країні.

Однак плутанина з системою заходів на Русі на цьому не завершилася. У різних містах використовувалися свої одиниці. Кінець цього був покладений тільки в 1918 році, коли Росія перейшла до метричної системи мір.